Коли зі сцени лунають пісні під гітару, або ж гуморески у виконанні цього талановитого, харизматичного ніжинця – настрій у присутніх враз піднімається, а у залі панує атмосфера тепла і радості.
Його прізвище відоме не тільки в рідному місті, а й далеко-далеко за його межами. Це - Олег Драчук, поет – бард, гуморист, артист, член Асоціації діячів естрадного мистецтва України, член президії фонду «Павла Глазового» (під кер. В. Євтушенка, відомого поета – гумориста).
Його поезія – пісні людського серця, людської душі. І народжувалися вони не тільки в хвилини радощів та щастя, але й в сумні, тривожні дні. У його віршах багато особистого, пережитого ним самим… Дотепно, влучно, талановито! Саме такими словами можна охарактеризувати його гумористичні твори.
Олег Драчук живе в рідному Ніжині. Працює в коледжі культури і мистецтв ім. М. Заньковецької. Дуже любить своє місто. А вірші, присвячені йому, посідають значне місце у його творчості. Із крайнього: «Ніжин – благословенний край, пишно манить, цвіте розмай. Всюди золото в куполах, люди з посмішками у очах…»
А його авторська книжечка «Апостеріорі», видана у 2020 році, є на всіх континентах планети: в Австралії, Франції, Канаді.. Чому така назва? Бо латинською aposteriori — те, що випливає з досвіду, із життя. Ця книга містить і лірику, і пісні, і оповідання, і гумор.
Олег Драчук народився в Ніжині, в родині військових. Шкільні роки пройшли у військових гарнізонах: на Півночі в містечку Тіксі, а потім у Східній Німеччині. Перший свій вірш склав, коли пішов до першого класу. Писати ще не вмів, тримав у пам’яті. Тож, вивчав старанно літери, щоб того вірша записати… Навчався гарно, любив літературу. Хлопця манило художнє слово. В старших класах Олег вже виступав на сцені зі своїми творами. Після школи була спроба вступити до столичного театрального вузу ім. Карпенка – Карого, але там хлопцю сказали - «приходьте на наступний рік». Не встиг. Призвали до лав армії. Відслуживши – вступає на філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя. В професійному арсеналі й факультет журналістики Народного університету, й військове училище в м. Полтава. Олег Драчук закінчив і Чернігівську школу міліції. Працював вчителем, завучем ніжинській ЗОШ№15. Служив у правоохоронних органах на оперативній роботі. Обіймав посаду директора ніжинського Будинку культури.
«Я за фахом учитель російського мови та літератури», - каже у розмові Олег Юрійович, - перші вірші теж були російською, нині ж пишу тільки рідною українською. А історія така… Одного разу будучи на гастролях на Вінниччині, проводжав на вокзалі до Києва свого друга Мар’яна Ілліча Гаденка – народного артиста України, поета – пісняра. На останніх хвилинах відбуття потягу він мені кинув зауваження – "Олеже, а чого ти пишеш російською? В тебе мама українка, бабуся українка, пиши українською!" І от іду я до готелю з вокзалу, а це був 1997 рік, якраз комета Хейла — Боппа підійшла до Землі на мінімальну відстань, та й дивлюся в небо, і в мене в думках народжуються віршовані слова українською мовою: «Люблю я рух комет за непорозуміння, чи то комети злет, чи то її падіння, чи то таке життя собі у небі має, летить до забуття, аж поки не згорає…» На наступний ранок виходжу прогулюватись по парку. І в очі впали дві смереки у червоних шишках, а на самих їх верхівках дві сороки сокорять–чи-чи-чи! Таке враження, що це чоловік і дружина сваряться, кому сміття з хати виносити…І тут народжуються наступні рядки українською: «Смерек палаюче намисто, сорок весела стрекотня, повітря надзвичайно чисте свідомість збуджує зрання, красунь лоскочуть поцілунки, і швидше рухається кров, мої з смереками стосунки все більше схожі на любов…» І оце був старт. І пішло… пішло...»
До речі, Олег Юрійович самотужки опанував гітару, а ще грає на сопілці. «Коли почав виходити на сцену, то зрозумів, що мій «коньок» – це гумор. А хто не знає про лікувальні властивості сміху? Хто не любить посміятися із вдалого жарту? Мабуть, таких людей не знайдеться. А українська література має багатющі традиції у жанрі гуморески…», - наголошує знаний ніжинський гуморист.
У 2000 тисячних один за одним почали народжуватися його гумористичні твори. Олег виробив свій власний стиль «у гострому слівцеві». Як артиста гумористичного жанру, його почали запрошувати на фестивалі. А звідки він до Ніжина почав привозити й свої «трофеї». На конкурсі «Усмішки Павла Глазового» отримав Гран-прі. Далі, знову Гран-прі, на таких потужних фестивалях, як «Вишневі усмішки», «Одеська гуморина Андрія Сови», "Понтійська Арена". Працював у парі(як гуморист, поміж пісенними виступами) із відомими співаками, Заслуженими артистами України - Валерієм Твіном, Петром Клименком, Дмитром Гнатюком та ін.
Народний артист України, співак - Леонід Сандуленко, продюсер - Володимир Філоненко та Олег Драчук
Олег Драчук не тільки майстер слова, а й майстер перевтілень, артист пародійного жанру. З гітарою у руках – схожий на Антонова, з трубкою в зубах на Ширвінта, в окулярах із медалями – на Брежнева… Товаришує з багатьма відомими гумористами України. Відомий одесит Олег Філімонов називає Олега Драчука братом, та завжди радо зустрічає його в Одесі. А з цим чудовим колоритним містом у Олега окрема історія. Там він проводив шкільні канікули у рідних дядьків. Зазначає: «Саме гумор одеситів і вплинув на любов до гострого слівця». А одна з його пісень – увійшла в десятку кращих пісень про Одесу.
Гуморески у Олега Драчука різні і за тематикою, і за віршуванням. Класичні - «солить» та складає у збірки, а є такі що народжуються спонтанно - їх дарує. Сюжети для своїх творів бере із життя. Тематика різна: кохання, стосунки та ін. Через гумор розкриває родинні, побутові конфлікти, негативні явища сучасного суспільства.
В повсякденному житті Олег Драчук серйозний та за словом в карман не лізе: «Намагався і намагаюся завжди використовувати легенькі жарти в колі друзів, вдома. Ну…так…щоб підняти настрій. Нині коли мої донечки вже виросли, то іноді застосовують татову науку. Десь зі мною піджартовують, а я гублюсь… Приймаю за чисту монету(посміхається)! Пишу гуморески й для дітей. Приємно спостерігати за аудиторією у залі, які із захватом дослуховуються до кожного слова, мною промовленого. Приємно, що мої твори піднімають настрій. Я вірю народній мудрості, яка твердить, що веселий, добрий сміх – це здоров’я, це сонячні промінчики, які проганяють зиму з людського обличчя. А добрий жарт, весела посмішка, цікавий анекдот – все це сприяє створенню гарного настрою людини. А коли це все обрамлено в красиву поетичну форму, тоді це дійсно стає святом гумору. Тож, посміхайтеся, пізнавайте прекрасне поетичне слово і вірте в щасливе майбуття, як би тяжко не було…»
Олегові гуморески великі, змістовні, і їх потрібно чути…Пропонуємо «шматочок» :
- Всі сміються, всі регочуть,
- Коли хочуть і не хочуть,
- Коли миряться і б’ються,
- Уві сні і то сміються,
- А як хто кого лоскоче,
- Той не хоче, а регоче!
- А серйозно, як сміються,
- Я вивчав і дні, і ночі…
- І про сміх усе дізнався,
- Надивився, начитався,
- Чув, радів і сам зривався,
- Навіть, падав і качався…
- І недаром розпинався,
- До кожного придивлявся,
- Бо ніхто ще не признався,
- Що ніколи не сміявся!!!
Так що, як кажуть, смійтеся на здоров'я. Радісних вам посмішок!
