16 квітня – Всесвітній День голосу. Ініціатива свята з’явилася в 1999 році. Голос є подібним до коштовного каменя, в гранях якого відображається багато наукових дисциплін, що вивчають як практичні, так і творчі аспекти його застосування.
- Сергію Олександровичу, Ваша професійна справа безпосередньо пов’язана з голосом. 1 вересня виповниться 39 років, як ви очолюєте музичну школу. А прізвище Голуб, у Ніжині і не тільки, давно вже асимілювалося із славнозвісним дитячим зразковим хором «Сяйво». Що для Вас є голос?
Як для мене, хормейстера, керівника відомого хору як в Україні, так і в Європі ( а «Сяйво» входить в дванадцять кращих дитячих хорів Європи) голос - велика надія та сподівання. Чим більше кращих голосів я набираю у хор, тим яскравіше він звучить. І тоді під силу любої складності хорові партитури: від одноголосся, і аж до дев’ятиголосся. Особливу творчу сторінку хор вписав у життя міжнародного дитячого центру “Артек”. З 2002 року чотири рази брали участь у фестивалях-конкурсах дитячого хорового мистецтва “Артеківські зорі” (отримали три перші місця та гран – прі кубок «Авдієвського»). На одному з конкурсів виконували «Русальські купала» з фолк - опери «Квіт папороті» Євгена Станковича. Головою журі тоді був Анатолій Авдієвський український хоровий диригент, композитор, академік Академії мистецтв України, керівник хору ім. Г. Вірьовки. І від нашого співу він був у захват. В інтерв’ю для «Української музичної газети» сказав «… Таке виконання не під силу навіть дорослим професійним колективам, як ми почули у виконанні «Сяйва», і від нині центр дитячого хорового співу в Україні перемістився до Ніжина…» та в цій же статті додав «Голос в людини - від Бога, він або є, або його нема!». Почути від маестро такі слова - це велика оцінка! Пишаюся я дітьми, які навчаються в нашій школі. А зразковий хор «Сяйво» відповідає своїй назві – завжди сяє! У нас 23 міжнародних та всеукраїнських перемог. Хор завжди бажаний гість кращих концертних залів не тільки області, а й всієї України. Глибоке розуміння хорової справи та вишуканий художній смак забезпечують успіх у творчій роботі над хоровими творами різних епох та жанрів.
- Як Ви відбираєте голоси?
Прослуховую кожну дитину. У старший хор, тобто у «Сяйво», з молодшого хору переходять з 4 класу. Беру за такими критеріями: чистота інтонації, яка за висловом відомого хормейстера К. Пігрова є наріжним каменем хорового співу та точний ритмічний малюнок. На інструменті награю зовсім невідому мелодію, а це п’ять – сім звуків, і ритмічно та інтонаційно потрібно щоб дитина повторила. Такі прослуховування потрібні, аби зрозуміти, з ким доведеться працювати, якими здібностями наділена дитина. Хор – це команда. Щоб працювати злагоджено в команді, потрібна майстерність, над чим доводиться працювати. Діти розуміють, що від кожного з них залежить результат. А моїм дітям під силу усе… До речі наш хор (мабуть єдиний з дитячих хорів в Україні) володіє релятивною (діатонічною) системою Карла Орфа, Золтана Кодаі та вдосконалена хроматизмами керівником хору «Сяйва».
- До речі, Сергію Олександровичу, а яким Ви володієте діапазоном? З чого зародилася Ваша любов до голосу?
На музично-педагогічному факультеті НДУ ім. М. Гоголя та консерваторії, в хорах співав тенорову партію. Володію діапазоном – дві октави з терцією: від соль великої октави, до - ля, сі другої октави. Оце такий мій діапазон. Пісня завжди була бажаною гостею у нашій хаті: батько грав на гармошці, мама мала красивий голос - співала народних пісень. Співала бездоганно…
(Від автора) …Родом Сергій Голуб із Сумщини. Народився та виріс у невеличкому селі Новосельське – Лебединського району. Де не копнеш, і струмок джерельний з під землі – от така благодатна там земля. І творчими людьми багата теж… «В селі на 150 дворів була і початкова школа, і бібліотека, і клуб із самодіяльністю, з якою місцеві артисти їздили на гастролі до ближніх сіл. Були і степісти, і солісти-вокалісти, і дуети, і навіть драматичний гурток та камерний хор», – розповідає він. Вже у чотирирічному віці Сергій взяв до рук батькову гармошку. Спочатку крадькома. Грав на слух, інтуїтивно. «Ото, іду по селу, а хтось грає. Сідаю під парканом і слухаю. Та «мотаю на вус… Нот не знав. Музику сприймав на слух і повторював. Ось так і захопився», – розповідає Сергій Олександрович, та далі пригадує: «Ото йде до моєї матері молодь, та просить: «Тітко Меланіє, пустіть Серьогу, грати нікому». А далі грузимо гармошку на візок… І концерт на все село». До 4 класу грав на гармошці німецького строю, у 4-му класі хлопцю купили хроматичну, тульську, а вже у 7 класі батьки придбали Сергію баян «Kreminne». Закінчивши чотирирічку, Сергій Голуб іде навчатися до Василівської десятирічки, що за 6 км від його рідного Новосельська. Вже у 8 -му класі очолює шкільний хор. Пам’ятає Сергій Олександрович й перші свої музичні ази в сільській школі: «Тоді такої техніки, як зараз, не було. Хіба що патефон. Я із запалом, дуже уважно відносився до нот, які виводила вчителька музики, домристка на дошці. Грав на слух «Яблучко», «Бариню», полонез Огінського, Брамса «Венгерський танок №5». Сергій Олександрович хотів вступати в Гадяцьке училище культури, та його батькам односелець порадив (батько відомого українського поета Володимира Морданя, – авт.), аби Сергій їхав до Ніжина. Спочатку ступив в училище культури. Після року навчання - армія, а після - закінчив училище з відзнакою та вступив на музично-педагогічний факультет НДПІ ім. М. Гоголя. Під час свого навчання Сергій Голуб очолює хор фізико-математичного факультету. У 1974 році працює учителем музики у Ніжинській ЗОШ № 10. В школі під його керівництвом створюються два хори: старших та молодших класів. Вже у жовтні того ж року талановитого педагога кличуть у педінститут викладати диригування. А через рік його було призначено на посаду декана музично-педагогічного факультету НДПІ, де він пропрацював 6 років і створив загальноінститутський хор народної пісні, популярність якого можна було на той час порівняти навіть з хором Верьо́вки. У 1979 році він вступає до Одеської консерваторії імені А. В. Нежданової (нині Одеська національна музична академія) на факультет хорового диригування, та успішно її закінчує. З 1982 року і по цей час незмінний керівник Ніжинської музичної школи.
- Сергію Олександровичу, за свою практику Вам доводилося працювати з різними голосами та чути різні їх діапазони. Які - рідкісні?
- Так звісно доводилося вибирати та відбирати до хорів. Були і рідкісні і унікальні. В дитячому хорі «Сяйво» – переважно сопрано ( I –II). «Дефіцит»: другі альти та перші сопрано. (Від автора) Надзвичайна природна музикальність Сергія Олександровича допомагає віднайти в звучанні хорових вертикалей осібне внутрішнє емоційне наповнення, голоси хору по-особливому м’які й оксамитові, які випромінюють неповторне внутрішнє світло і зачаровують тембральною красою.
- Співучий голос дається від народження? Чи існує безпосередній взаємозв'язок між голосом і слухом?
-Вважаю, що голос передається через гени. Навіть через трете – четверте покоління… А гарний голос має бути тільки у парі зі слухом.
- В одному відомому кінофільмі, головна героїня, аби краще співалося – пила сирі яйця. Це дієво…? Чи є у вас власні секретики та поради, як зберегти голос. Поділіться!
Про сирі яйця - в певній мірі так. Особливо білок корисний. Якщо перед виступом «засипло» горло, або ж відчуваєте сухість зв'язок – сире яйце в допомогу. Ну, і для профілактики не помішає. Пробував неодноразово. Допомагає. Співаку потрібно берегти голос від холодних та газованих напоїв.
- Поясніть вислів «Золотий голос»?
Для мене поняття «золотий голос » - це коли все скоординовано: голос із слухом, і плюс вірна вокальна постановка. Потрібно навчити дитину правильного вокального дихання, тримати звук, виразну дикцію. Як сказав один відомий педагог - методист : «Гарно сказане слово, вже наполовину проспіване!».
- Чим відрізняється народний голос від академічного?
Народний голос – це більш грудне резонування, а академічний – задіяні при високій співацькій позиції гайморові, лобні пазухи.
Чи доводилося в повсякденному житті «ловити» унікальні голоси?
Як фахівець, ніколи цього не пропущу. Неодноразово бував на різних святах, в тому числі, і в селах. От там чулося унікальне серед народу, без музичної освіти люди так співали, що аж..аж. «Самородки»…
-У Ніжині живуть голосисті люди? Чи доводилось, за час роботи, відшукати унікальні співучі таланти. Назвіть їх імена.
У нас у Ніжині є своя «ніжинська вокальна школа», яка починається від Заслуженої артистки України Марії Бровченко та її учнів - послідовників. А це, в першу чергу, Наталія Даньшина, Світлана Козлова та Алла Щербак – «золоте тріо», яке свого часу, на музичному Всесоюзному фестивалі завоювали золоті медалі. А їх продовжувачі Алла Хоменко, Валентина Коробка, Валерій Курсон. Сьогодні їхні учні – Оксана Нестеренко, народна артистка України, Сергій Ікальчик, Ярослав Йотка, Сергій Гладарьов, Любов Пархоменко, Тетяна Дяченко, Сергій Юскевич. З сучасних учнів хочу відзначити Галину Зязюн та Валерію Дідик. Це імена, якими ми поправу пишаємося.
- Від 1996, Ви, Сергію Олександровичу є одночасно регентом хору «Воскресіння» кафедрального собору Всіх Святих ПЦУ у Ніжині. Це не могло не відбитися на формуванні репертуару дитячого хору?
Так, до репертуару все частіше входить духовна музика вітчизняних композиторів: Артема Веделя, Дмитра Бортнянського, Миколи Лисенка, а також духовні піснеспіви. Стало доброю традицією коли на Великдень і на Різдво хор «Сяйво» бере участь у богослужіннях в соборі Всіх Святих. Неймовірне звучання дитячих голосів викликає світлі емоції, які проймають прихожан до сліз, адже творче кредо хору – «Дарувати людям радість».
- Сергію Олександровичу, пандемія внесла свої корективи, в якому режимі працюєте?
Проводимо заняття дистанційно. Скажу відверто – важко. Сподіваємось на «живі» зустрічі. Дівчатка скучають без співу. Маємо запрошення на виступи та на конкурси. Якщо Ніжин вийде з червоної зони, плануємо у музичній школі провести (у рамках карантинних вимог) ювілейний концерт земляків з нагоди їх 80- ти річчя: випускника Ніжинської музичної школи, композитора, народного артиста України, професора Національної музичної академії ім. П. Чайковського, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка - Олександра Костіна та поета, письменника, теж лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Леоніда Горлача, за участю народної артистки України, ніжинки Оксани Нестеренко та провідних виконавців вокалу, інструменталістів міста Ніжина.
Дякую за розмову.
