У серці Сергія Смаги Ніжин завжди займав особливе місце. У цьому місті над Остром він народився, тут робив свої перші несміливі кроки, навчався у рідній чотирнадцятій школі, здобував професійну освіту. Мала батьківщина була для Сергія цілим всесвітом, місцем вселенської сили та всеохоплюючої любові. Якщо колись і доводилося кудись звідси вирушати - то робив це з великою неохотою, на короткий час й лише з причини крайньої необхідності. Бо й на відстані думки про рідний край та батьківський дім зачіпали найніжніші струни його душі, змушували серце битися сильніше. Можливо, саме тому по завершенню строкової служби, яку проходив на далекій Крайній Півночі, Сергій не поїхав десь далеко шукати своїх щастя-долі, а повернувся до рідного дому. Да армії Сергій вже мав робітничу професію й навіть невеликий досвід роботи, отож і після служби пішов працювати в Ніжинський міськрайвідділ міліції водієм.
Сумлінний, дисциплінований, відповідальний – такі риси характеру нового співробітника не пройшли повз увагу тодішнього керівництва ніжинських правохоронців. Якщо саме такі хлопці мають забезпечувати правопорядок у місті й районі, стояти на захисті прав, свобод та інтересів простих людей – своїх земляків-ніжинців, то, може, їх варто в цьому підтримати?!
Навчання у Ніжинському педагогічному інституті імені М.В.Гоголя стало для Сергія Смаги однією з перших сходинок кар’єрного зросту в колективі ніжинських правоохоронців. За ними були наступні, він з честю їх долав, набуваючи нового досвіду, переймаючи його від своїх досвідченіших колег .
Багато років поспіль Сергій Степанович працював на посаді заступника начальника Ніжинського міськрайвідділу поліції, і тоді вже він допомагав та підтримував своїх молодших колег-правоохоронців. Вісімнадцять років тому за вислугою років у званні підполковника вийшов на пенсію.
Професійний вибір - це важливий крок у майбутнє, який відіграє ключову роль, впливаючи на все подальше життя людини. Робота у поліції не тільки дисциплінувала й загартувала характер нашого ювіляра, а й додала впевненості та збагатила досвідом комунікацій з оточуючими, навчила мистецтву переконання й вмінню працювати в команді, чіткого й аргументованого ведення дискусій тощо. Усі ці якості неабияк знадобилися йому в ході подальшої роботи у колективі ПАТ НАСК «Оранта», а згодом і на посаді заступника міського голови – коли доводилося ухвалювати важливі рішення забезпечення життєдіяльності громади, зокрема, у сфері підпорядкованих йому галузях освіти, культури та спорту …
Ця розповідь, мабуть, була б не повною, якби ми не згадали ще однієї архіважливої складової життя Сергія Степановича – його надійного домашнього тилу. Бо якщо у колективі він суворий, вимогливий й водночас справедливий керівник, людина слова і діла, то вдома – просто хороший, турботливий син, коханий чоловік, люблячий тато, добрий господар. За словами дружини Оксани Павлівни, для них з донькою, для своєї мами він багато років поспіль був і залишається міцною стіною й надійною опорою, фортецею, в якій почуваєшся затишно й комфортно. З ним завжди легко і спокійно, затишно і надійно…
Сергію Степановичу Смазі – шістдесят. А зовсім і не віриться… Шановний ювіляре! Ваш неймовірний професіоналізм, досконале знання професійної сфери, щира турбота про добробут громади, порядність і тактовне ставлення до оточуючих -взірець для наслідування. Тож прийміть найщиріші побажання міцного здоров’я та наснаги на підкорення ще багатьох життєвих та професійних вершин.
Хай злагода в родині, всебічна підтримка вірних друзів, плідна злагоджена праця в колективі однодумців надихають Вас на нові звершення. Щастя Вам, гармонії, яскравих вражень та рідних людей поруч! З ювілеєм!
