В Ніжинському краєзнавчому музеї зберігається невелика колекція поштових листівок. Серед них частина віднесена до допоміжного фонду через стан їх збереженості: вони мають значні надриви, перегини, забруднення, плями. Частина листівок постраждала від того, що були наклеєні в альбомах. Клей і підложка намертво в’їлися у папір листівки, закривши зворотню сторону з випускними даними і неможливо встановити рік видання, автора, назву видавництва, країну походження. Заліплені адреса, поштова марка, штемпеля, тексти – все, що так важливо для музейної колекції, що могло багато розповісти історикам. Найгірше, коли для наклеювання був використаний селікатний клей. Він псує папір навскрізь, виїдає та змінює кольори на лицевій стороні листівки, псуює зображення.
Але для розширення експозицій та нових виставок хочеться розмістити цікаві екземпляри. Так, працюючи над виставкою «Мова поштових марок» (де найбільший інтерес становили саме зворотні сторони листівок), після кропіткої роботи по відшаруванню наклеєного папіру, вдалося знайти і відновити декілька надзвичайно оригінальних експонатів. Вони стали родзинками тієї виставки.
Під час цієї роботи частково вивільнилася зворотня частина листівки з дуже поширеним сюжетом – кольоровою репродукцією картини Іллі Рєпіна «Вечорниці» (до речі, картина була створена Рєпіним на Чернігівщині: у Качанівці - маєтку Тарновських)
І.Рєпін. Вечорниці. 1881. Полотно, олія. 114 Х 185. Російська державна Третьяковська галерея. Москва.
Листівка на звороті була заклеїна двома шарами папіру. Спочатку вона була вирвана з альбомної сторінки яскраво-рожевого кольору, на яку її наклеїли селікатним клеєм. Зверху був наліплений шар газетного папіру. Газету з фрагментами рожевого паперу вдалося частково видалити без пошкоджень самої листівки. У нижньому лівому кутку відкрився друкований напис українською та німецькою мовами: « І. Рєпін: Вечерниці. J. Rjepin: Ukrainischer Tanzabend. ».
Вгорі під залишками майже намертво приклеєного рожевого паперу проглядали ще якісь літери. Обережно їх розчистивши, побачили вражаючий текст: «Поможіть голодним на Україні!» Ще вище вдалося прочитати: «Український Червоний Хрест», над ним лише вгадується зображення червоного хреста заліпленого папіром.
Як і коли могла з’явитися листівка з таким написом? І не дивно, що цей напис приховували.
Український Червоний Хрест (УЧХ) - національна організаціїя з такими самими завданнями, що й Міжнародний Червоний Хрест. Український Червоний Хрест був заснований в часи Української Народної республіки за ініціативою Маріїнської громади сестер милосердя під час роботи Першого Всеукраїнського з’їзду лікарів у Києві 15-18 квітня 1918 р. на базі існуючих в Україні місцевих товариств Російського Червоного Хреста. Нагальними завданнями новоствореної організації стали допомога біженцям і військовополоненим, незалежно від національної та державної приналежності, допомога у поверненні на батьківщину військовополонених усіх армій, які воювали в Україні, турбота про інвалідів і дітей-сиріт, боротьба з голодом та епідеміями, організація лазаретів, шпиталів і пунктів харчування.
Після окупації Радянським Союзом Український Червоний Хрест продовжувжував діяти в еміграції за дорученням уряду УНР у вигнанні, але не мав права належати до Міжнародного Червоного Хреста. У 1920–30-х рр. Український Червоний Хрест, знаючи про лиховісне становище з продовольством селян у підрадянській Україні, для збору коштів перевидав художні листівки видавництва «День» 1912 р. із репродукціями робіт І. Їжакевича, В. Галімського, М. Бурачека, Н. Орлова та інших художників для передруку у нью-йоркському видавництві «Голос правди» (1921) та берлінському видавництві Ольги Дьякової. Ці листівки містили напис: «Поможіть голодним на Україні! Український Червоний хрест». На нью-йоркських листівках напис друкувався п’ятьма мовами. Наша листівка з репродукцією картини І.Рєпіна «Вечорниці», швидше за все, належить до серії берлінських видань Ольги Дьякової.
Зібрані кошти направлялися до Радянського Союзу. Проте, чи доходили вони до бідуючих українських селян, велике питання. Так в південних губерніях України під час голоду 1921-1923 рр., спричиненого вивезенням хліба, на тлі посухи та неврожаю на Кубані та Поволжі, Ленін і його соратники просили закордоном продовольчої допомоги тільки для Поволжя. Про голод, який охопив усю південну Україну, звідки масово вивозився хліб на північ Росії і на експорт, Москва мовчала.
Уряд УНР у вигнанні (в екзилі) вже серпні 1921 року почав заявляти на весь світ про голод в Україні. З почину українського посла в Берліні д-ра Романа Смаль-Стоцького від його імені та від імені послів Вірменії та Грузії передано німецькому міністрові закордонних справ Ф. Розенові спільну ноту такого змісту: «Екцеленціє! Зруйновані світовою війною і довгою горожанською боротьбою країни колишньої Росії навіщені тяжким голодом і страшними епідеміями. Правдиві причини цього ясні. Без чужої допомоги східні народи, зокрема, великоруський нарід, не в силі видержати цеї великої катастрофи, тому в глибині своєї розпуки він кличе о ратунок закордонні держави.
Ми, повірений у справах Вірменії, повірений у справах Грузії і повірений у справах України, підпираємо зі свого боку найгорячіше цей заклик великого російського народу, стверджуємо з задоволенням співчуття Німеччини й її готовність прийти з допомогою та висловлюємо надію, що німецька ратункова акція забеспечить собі у московського уряду відповідні гарантії, щоб допомога дісталася справді в руки потребуючих.
Епідемії, почасти й голод діткнули й наші країни: Вірменію, Грузію й Україну, які могли б помогти собі самі, коли б не були окуповані російськими большевицькими військами. Нужда цих країн, які в нормальних умовах дуже богаті на всякі засоби прожитку, є виключно наслідком большевицької окупації.Через те й ці країни потребують тепер чужої допомоги, яка лиш тоді буде мати успіх, коли дістанеться в їх руки безпосередньо, що могло б бути найкраще переведено шляхом висилки делегації німецького Червоного Хреста до Вірменії, Грузії й України.
Прийміть, Екселєнціє, заяву нашої глибокої пошани.
Берлін, 6 серпня, 1921 р.
Повірений у справах Вірменії: Др. Грінфілд;
Повірений у справах Грузії: Др. Ахметеллі
Повірений у справах України: Др. Р. Смаль-Стоцький»
У 1923р. в Радянському Союзі національні Товариства Червоного Хреста України, Білорусі, Вірменії, Грузії, Росії й Червоного Півмісяця Азербайджану були ліквідовані, і, натомість, утворено Товариство «Радянський Червоний Хрест і Півмісяць», яке стало членом Міжнародного Червоного Хреста. Діяльність структур Радянського Червоного Хреста чітко регламентувалася владою. Гуманітарним напрямком своєї діяльності організація безперешкодно займалася недовго. Від 1923-го Товариство почало здійснювати військово-санітарну підготовку населення до захисту держави. Відтак головним стає не гуманітарний, а військово-оборонний напрямок діяльності.
У період голодомору 1932–1933 рр. радянська влада заборонила Червоному Хресту УРСР приймати допомогу з-за кордону для голодуючих.
Л. Руденко, завідувачка відділу «Поштова станція»
НКМ ім. І. Спаського
Ніжинський краєзнавчий музей ім. Івана Спаського
